Зміст лекції
1. Характеристика хімічно небезпечних об’єктів
Об'єкти народного господарства, при аваріях або руйнуванні яких можуть бути масові ураження людей тварин і рослин СДОР називаються хімічно-небезпечними об'єктами (ХНО).
В останні десятиріччя на території України, як і в багатьох інших регіонах планети, відмічається збільшення кількості технологічних катастроф і стихійними лих, які приводять до значних людських жертв, різкого погіршення навколишнього середовища.
Клімато-географічні особливості території, насиченість її хімічно небезпечними об'єктами (1572 промислових підприємства, які використовують понад 280 000 тон сильнодіючих отруйних речовин (СДОР)) створюють передумови виникнення на теренах України різноманітних надзвичайних ситуацій. За даними ВООЗ на теперішній час число отруй них хімічних речовин перевищило 60 тис. хімічних сполук, та що річно збільшується на 500 - 700 найменувань. Погіршення екологічної обстановки, збільшення кількості транспортних катастроф, аварій на об'єктах народного господарства, періодично виникаючі стихійні лиха в ряді областей країни негативно впливають на здоров'я та життєдіяльність населення і змушують медичних працівників надава ти допомогу потерпілим в надзвичайних умовах.
Проблеми медицини катастроф вимагають поглибленої підготов ки всіх ланок медичної служби до діяльності в екстремальних умовах. Базисом такої підго товки повинно бути вивчення комплексу різноманітних організацій них, лікувально-профілактичних, лікувально-евакуаційних заходів по медичному забезпеченню населення при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах.
До ХНО відносяться:
1. Підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтоперегонної та інших видів промисловості;
2. Підприємства, оснащені холодильними установками, водопро відні станції та очисні споруди, які використовують аміак і хлор.
3. Залізничні станції та шляхи по яких перевозяться СДОР.
4. Склади і бази із запасами речовин для дезинфекції, дезин секції та дератизації.
5. Склади і бази із запасами отрутохімікатів, які використо вуються в сільському господарстві.
На деяких хімічних підприємствах іноді зберігається до сотні тон цих сполук. На складах і базах СДОР можуть зберігатись:
- в резервуарах під високим тиском (до 100 атм.);
- в ізотермічних сховищах при тиску, близькому до атмосфер ного;
- в закритих ємкостях при атмосферному тиску і температурі оточуючого середовища.
При всіх способах їх зберігання можливе руйнування ємкостей вихід СДОР в навколишнє середовище.
ХНО прийнято характеризувати наступними показниками:
1. Ступінь хімічної небезпеки. Виділяють три ступені небез печності об'єкту, яка залежить від кількості СДОР на ньому і ви ражається в тонах:
а) за хлором: 1-ступінь - 250 т і більше;
2-ступінь 250-50 т;
3-ступінь 50-0,8 т;
б) за аміаком: 1-ступінь 2500 т і більше;
2-ступінь 2500-500 т;
3-ступінь 500-10 т.
2. Коефіцієнт еквівалентності даної токсичної речовини до однієї тони хлору. Наприклад, для аміака і сірководню він складає 10, оксидів азоту - 6, синільної кислоти - 2, фосгену -0,25.
При прогнозуванні аварії вважається , що в мирний час можли ве руйнування однієї максимальної за об'ємом ємкості, а у воєнний час - одночасно всіх наявних ємкостей.
Попадання СДОР в навколишнє середовище веде до їх випарову вання, яке в залежності від швидкості цього процесу може перебігати в 3-х варіантах:
1-й - бурхливе, коли протягом до 10 хвилин випаровується ос новна кількість рідини. Внаслідок цього утворюється хмара з висо кою, часто смертельною концентрацією отруйної речовини у вигляді парів або аерозолів. Така отруйна хмара розташовується в приземному шарі повітря на висоті до 20 м від поверхні землі. Спочатку, на протязі 2-3 хвилин, вона чітко обмежена, з радіусом 0,5-1 км, потім змішується із повітрям і розміри хмари поступово збільшу ються. Під впливом вітру відстань поширення парів СДОР може до сягти десятків (50-70) кілометрів.
2-й - нестійке випаровування СДОР. При цьому випаровування розлитої реч...
